![]() |
Володимир Продивус народився 8 грудня 1962 року в невеликому казахському селищі Шахан в родині шахтаря. У 1963-му сім’я Продивусів переїхала до України в містечко Новий Буг Миколаївської області, а згодом – на Вінниччину.
Рано залишився без батька. У підлітковому віці пізнав ціну трудового рубля. Не нехтував ніякою роботою. Разом з братом стали годувальниками сім'ї, заробляли гроші на ліки та лікування мами – інваліда першої групи. Після автомобільної аварії мама вже більше не вставала з ліжка. Володимир піклувався про неї до останніх днів.
Виховувала юнака вулиця. Навчився постояти за себе, витримувати удари життя самостійно. Захопився спортом. Коли уперше прийшов до секції боксу, тренер відмовився прийняти його в команду. Але Володимир виявився наполегливим, і незабаром став чемпіоном області. Ім'я талановитого молодого боксера з Вінниччини залунало у світі спорту. Двічі він ставав чемпіоном України, перемагав на всеукраїнських спартакіадах, виборов «бронзу» на Кубку Радянського Союзу і потрапив до числа кандидатів у збірну СРСР з боксу.
Особливого вибору після закінчення школи у Володимира не було, і він вступив до факультету фізичного виховання Вінницького педінституту ім. Миколи Островського.
Коли підійшла пора служби в армії, спортивні досягнення вже давали змогу юнакові отримати відстрочку, але він, не скориставшись з неї, став солдатом.
Після закінчення служби, з головою поринув у підприємництво. Крок за кроком, від посади до посади опановував тонкощі бізнесу. Працював на керівних посадах кількох компаній, частину з яких створив практично «з нуля». Більшість з них сьогодні складає кістяк впливової бізнес групи «Прем’єр-фінанс» і об'єднані в корпорацію, раду директорів якої очолює Продивус. Також він став акціонером найбільшої в Україні мостобудівної компанії «Мостобуд» і був обраний головою наглядової ради цього акціонерного товариства. За його активної участі відродилася минула слава українських мостобудівників, проведене докорінне оновлення технопарку компанії, прийнята широка соціальна програма, яка охоплює як працівників, так і ветеранів «Мостобуду». Сьогодні компанії довіряють будівництво найвідповідальніших стратегічних об'єктів, серед яких масштабні позакласні мостові споруди у Запоріжжі, Подільський мостовий перехід у Києві, розрахований на одночасний рух автотранспорту і потягів метро. «Мостобуд» все частіше запрошують будувати складні об'єкти за кордоном.
Це було б неможливим, якби інвестори, які прийшли разом з Продивусом, не провели б докорінне технічне переозброєння компанії. Буквально за пару років вони втричі збільшили фінансування оновлення техніки та обладнання. Купували тільки найкраще, найперспективніше, освоювали прогресивні технології. Водночас турбувались про престиж членів трудового колективу: мостобудівникам, навіть на периферії стали нараховувати заробітну плату, не нижчу за столичну. Прозорість і відвертість – риси, які відрізняють політику нових акціонерів. У компанії не прийнято платити в «конвертах», тому з кожної заробленої гривні здійснюються відрахування до бюджету, пенсійного фонду. Виконуючи найважливіші державні завдання з розвитку інфраструктури країни, «Мостобуд» став значним і стабільним платником податків. Адже в колективі працюють і отримують високу зарплату більше п'яти тисяч працівників.












